Нам слово заповів Кобзар

Тарас Шевченко - це символ України, як тризуб, калина, синьо - жовте знамено. Могутнє слово Кобзаря супроводить нас усе життя. Найкращий і найцінніший скарб доля дала поету лише після смерті - невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори.

Щороку українці всього світу вшановують великого Кобзаря. Заклади культури Чортківщини організовують урочисті зібрання, книжкові виставки, літературні читання, літературно - мистецькі свята, години поезії та інші дійства.

Днями у Народному домі ім.Катерини Рубчакової проходив районний конкурс читців та читецьких ансамблів. До цього конкурсу долучилися і сільські бібліотекарі зі своїми активними читачами. Різний рівень майстерності показали декламатори, але кожен із них доклався душею до Шевченкового слова. У залі звучали то задушевна лагідність матері, що співає над колискою дитини, то гнівні зойки Прометея, то мінорна скарга скривдженого сироти, то мідний тон труби, яка кличе до повстання.

 

На крилах вітру розцвіли октави,

Жагою слова простелився світ.

На полотнищах всенародної прослави

Гримить Шевченка гордо заповіт.

   Такі влучні та доречні сьогодні слова нашого краянина Володимира Погорецького.